Судячи з історії покупок в AppStore, я вже другий рік регулярно медитую і напевно варто зробити якісь висновки. Одразу уточнюю, я не брав жодних ретритів та не є хардкорним практиком, який витрачає на це декілька годин щодня. Мій режим — це декілька сеансів керованої медитації на тиждень, тобто скоріш таке собі лайтове хоббі, аніж серйозне захоплення. Тим не менше, на це було витрачено певну частину життя, тому варто оцінити наслідки.


Отже, почну з логічного питання, яке мало виникнути в голові кожної нормальної людини, яка ще ніколи цього не куштувала: нафіга? Тут все дуже просто — спочатку по приколу, а потім звикаєте. Зараз ретроспективний аналіз вимальовує певні позитивні ефекти від практики, але на початку все дуже просто: ви ведетесь на рекомендацію спробувати, а далі затягує.

Що тут важливо відмітити на початку. По-перше, щоб медитувати, не потрібно “ставати буддистом”. Звісно, в східній традиції медитація це обряд, притрушений релігійним порохом. Але просто забудьте про це та не зважайте на темне минуле терміну. Зрештою, в оригінальній трактовці буддизм це не релігія, а натуральна ідеологія, але то вже семантичні тонкощі.

По-друге, щоб медитувати не треба шукати гуру. Популярність цього заняття досягла рівня “для цього є додаток”, отже обирайте що вам до смаку й упепред. Особисто я можу порекомендувати Headspace та Calm для самого початку, а далі розберетесь.

По-третє, і це найважливіше, треба дотримуватись регулярності. 10 хвилин, 5 хвилин, 2 хвилини поганої практики — це краще, ніж відсутність практики. “В мене немає часу” не канає, 10 хвилин на себе можна відрізати від залипання в гаджетах чи тупікування в Facebook-стрічці. Це, напевно, єдиний період протягом дня, який ви присвячуєте власному емоцйному здоров’ю, тому варто його якось пріоритезувати.

Тепер про позитивні наслідки.

Перше і найголовніше, це надбання здатності контролювати вплив емоцій на власну поведінку. Зауважте, контролювати саме вплив на поведінку, а не власне емоції. Виникнення емоцій блокувати майже неможливо, хоча можна досить вміло це приховувати. Але після певної підготовки, ви отримуєте усвідомлення того, що емоції це просто об’єкти в свідомості, які виникають спонтанно, але не можуть тривалий час існувати без зовнішньої підтримки. Іншими словами, ви можете розсердитися з огляду на зовнішній подразник, але ця емоція триватиме не більше 10 секунд, якщо ви не почнете підсилювати її думками про цей прикрий інцидент, причини його виникнення, винних у ньому осіб та їхні особисті якості. І отримуючи контроль над думками, ви отримуєте здатність “вимкнути” емоцію, в цьому випадку злість, та не дати їй змоги існувати довше, ніж вона на це заслуговує з огляду на біологічні характеристики людського організму.

Друге, але теж важливе, медитація, як не крути, це духовний процес, який за відсутності віри (в релігійному сенсі) заповнює утворену порожнечу. Не те, щоб я вважав відсутність віри чимось поганим, але людина вже так влаштована, що скільки їй наукової літератури не згодуй, а її мозок все одно тягнеться до дуалізму та шукає щось “більше за себе”. Це, власне, багато еволюційних психологів вважають одною з першопричин виникнення вірувань як таких. Тому після різкої та невмілої ампутації з незміцнілих умів релігійного експірієнсу, на звільненому місці має шанси оселитися якась інша ідеологія. І той факт, що вона не буде спиратися на бездоказову віру в надприродне, наслідків не пом’якшує. А практикування медитації якраз і створює необхідний духовний досвід, якого бракує атеїстам, і якого, до речі, послідовники абрамічних релігій можуть не отримати за все життя. Адже рідкі прояви відповідних релігійних течій викорінювалися церквою із особливим завзяттям та жорстокістю.

Третє, та не менш корисне, це надбання можливості раціоналізувати свідомість. Факт існування свідомості поза рамками внутрішнього діалогу та емоційного фону для багатьох залишається неусвідомленим до кінця життя. І найлегший спосіб дізнатися про це на власному досвіді — це медитація. Так само, як об’єкт у просторі не витісняє простір своєю присутністю, а займає його, так і думки, відчуття та емоції виникають у свідомості та зникають з неї залишаючи по собі сліди, але не змінюючи структуру свідомості. Відкриття цієї особливості мозку було для мене чи не найважливішим у житті, а наслідки його необмежені. Наведу як приклад те, що вибіркова увага до об’єктів свідомості наділяє людину контролем над силою відчуттів в різних частинах тіла, та дає змогу керувати їхнім впливом на фізіологічні характеристики організму. Якщо ви розумієте про що я.

На завершення декілька ложок дьогтю, як без цього.

По-перше, медитація не зробить із вас супермена. Найбільше, на що ви можете розраховувати, це стати більше людиною, ніж ви були до цього. Практика це не магія, а спосіб відкриття можливостей свідомості, які ви раніше не помічали.

По-друге, через запізнілу увагу західної цивілізації до медитації, наукових підтверджень її позитивних наслідків ще немає. Є гіпотези, є попередні результати досліджень, є вражаючі приклади, але отак щоб подвійне сліпе тестування з незалежною експертною оцінкою, то ще ні.

І по-третє, ну це вже для фанатів конспірології, є версія, що медитація в західній традиції це змова капіталістів, нацистів, масонів та рептилоїдів проти інтелектуалів з метою перетворення останніх на пасивних аполітичних пофігістів, які забили на всі прояви реальності та звалили в нірвану. Звучить правдоподібно, адже медитація стала своєрідним мемом “інтелектуального даркнету”, але щось не дуже працює, принаймні поки що.

Короче спробуйте. Адже скуштувати треба все, але чомусь під “всім” усі розуміють екстремальні розваги, наркотики та груповий секс. Можливо, медитація це саме те, що було вам потрібно.