Сьогоднішній фейк про перемогу президента Туркменістану в чемпіонаті з програмування. Трохи раніше – фейк про новий український податок на експорт програмного коду. Два сюжети, розміщені на сатиричних веб-сайтах, які відкрито заявляють про те, що всі їхні матеріали – вигадані. Два сюжети, які моментально стали вірусними та розлетілися соцмережами. Фейки, які на повному серйозі поширювали дорослі та освічені люди. Й обидва я побачив в стрічках людей, в стрічках яких ніколи не чекав таке побачити 🙂

Але в цій історії цікаво не те, що хтось поквапився та розшарив фейк без додаткової перевірки. Це трапляється майже з усіма. Цікаво інше.

Розумієте, дані в сучасній цифровій економіці не такі вже й важливі. Найсенсаційніші дані стануть історією вже за кілька годин. Цикл новин обертається так швидко, що годі й сподіватися на тривалу фіксацію уваги публіки на якомусь одному інформаційному приводі. Ця сучасна техніка впливу добре себе зарекомендувала, вона працює.

Отже, дані не важливі. Тоді може важливо те, що ми з ними робимо? Як люди поводяться з даними? Знову штанга: як бачимо, за деякими виключеннями, люди більш-менш однорідні в своїй манері поводження з даними. Дані – не важливі. Як ми поводимося з даними – не важливо. Що ж тоді важливо? 

Важливо те, ХТО знає, як ми поводимось з даними. Ці поведінкові ознаки збираються в фантастичних об’ємах, аналізуються найрозумнішими вченими, та використовуються в неймовірній кількості місць. І все це задля досягнення єдиної мети: сталого прибутку сучасної цифрової економіки. Але є побічні ефекти.

Передбачення наших потреб – це задача вирішена. Актуальна ж задача – це модифікація нашої поведінки. І вона не така складна, як вам може здаватися. Адже для того, щоб 72% населення виконали певну дію, не потрібно спонукати до цієї дії всі 72%. Пам’ятаєте дзвіноподібну криву? Важливо переконати першими 2,5% “лідерів думок” та змусити їх поширити вашу брехню. Наступні 10% “візионерів”, які заглядають в рота інтелектуальній еліті, якнайширше роздзвонять їхні публікації соцмережами. Одночасно із цим, декілька журналістів розмістять в онлайн-виданнях матеріали з посиланнями на пости в Фейсбуку, і це справить враження ще не 30%. А далі вже й до коментарів на національному телебаченні – один крок. Решта популяції просто “підтягнеться” за авангардом, і до вечора у вашу брехню повірять геть усі.

Але щоб це спрацювало – треба мати список персонажів, пости яких якнайшвидше набирають щонайбільше реакцій та поширень. Ну і звісно, в цьому списку має бути місце для приміток, як легко вони ведуться на фейки.

Бережіться 😉