Select Page

Це не дуже популярна зараз думка, особливо серед крайніх «лівих», але як не крути, між жінками та чоловіками є велика різниця. Зараз я говорю не про очевидну біологічну різницю, а про різницю в соціальних стратегіях, які ми обираємо. Ці стратегії можуть бути викликані біологічними передумовами, але ж людина істота соціальна, тому середовище впливає на нашу поведінку не менше, ніж гени чи стать.

Наведу два цікаві спостереження. Жінкам більше подобається мати справу з людьми, а чоловікам – з предметами. При цьому чоловіки схильні до високого ризику, а жінки – до його раціоналізації. Ці дві деталі часто конфліктують між собою, викликаючи неочікувані наслідки. З одного боку, чоловіки домінують в професіях, пов’язаних з ризиком для життя. З іншого боку, – жінки нерідко виявляються в цих професіях успішнішими, особливо на керівних посадах, адже можуть ефективно керувати ризиками та мінімізувати їхні наслідки.

Цікавий парадокс являє собою галузь кібербезпеки. З одного боку, кібербезпека вважається технічною галуззю, яка успадкувала від інших технічних професій високий відсоток чоловіків. Ми ж бо технарі! Ось, подивіться, у нас руки по лікті в мазуті! З іншого ж боку, кібербезпека, після певного рівня кар’єрного узагальнення, – це здебільшого управління ризиками та робота з людьми. Кумедно? Якщо ми з вами спілкувалися на цю тему раніше, то ви знаєте мою думку: жінки більше підготовлені для роботи в кібербезпеці, і цьому є багато прикладів та їхня кількість зростає. Не зважаючи на те, що дівчата рідко сюди потрапляють, вони зазвичай досягають тут більших успіхів.

В окрему тему можна виділити конференції з кібербезпеки. Зазвичай, коли людина здобуває цікавий досвід, логічно ним поділитися. Особливо, коли справа стосується досліджень або завдань та ситуацій, інформація про які може бути цікава іншим людям. І тут ми маємо просто неймовірний перекіс в бік доповідачів-чоловіків: доля доповідачок навіть не є пропорційною долі жінок в професії. Чому? Тому що хлопці подають заявку на виступ, коли впевнені у тому, що їхня тема цікава, хоча б наполовину. А дівчата – коли впевнені хоча б на 90%.

І це типу неправильно, тому що вирішувати, цікава тема, чи ні, повинні не доповідачі, а організатори та слухачі. Тому на початку конференц-сезону я хочу звернутися до усіх колег і особливо жінок: не ставте під сумнів потенціал вашої доповіді, довірте це програмному комітету. Кожен досвід унікальний і багато хто з вас заслуговує на те, щоб вас почули. Тому зосередьтеся на бажанні виступити. А от чи вдасться вам це, нехай покаже голосування.


Share via
Copy link
Powered by Social Snap