Чому не можна блокувати ВКонтакті та Однокласники

Як багато хто вже здогадався, попередній статус був провокацією з метою виявлення необхідності написання посту на тему, Чому не можна блокувати ВКонтактє та Однокласники. Ніколи не думав, що до цього дійде. Одразу попереджаю, що на мою особисту думку, обидва зазначені веб-сайти не заслуговують права на існування з цілої низки причин, але мова далі не про це. Мова про блокування доступу до ресурсів в мережі інтернет.

В такого блокування є два дуже важливі аспекти, які я спробую пояснити. Перше, це технологічна складова, та друге, це суспільна складова проблеми.

Технологічна складова досить проста: це неймовірно дорого та вимагає централізованого підходу. Україна генерує неймовірні об’єми мережевого трафіку, тепер уявіть собі, що увесь він буде проходити через декілька майданчиків, у власності високорівневих провайдерів чи під контролем держави, на яких буде відбуватися застосування політики фільтрації. Це дуже важко зробити інженерно правильно і майже неможливо зробити ефективно. На даний момент це більш-менш вдалося реалізувати в Китаї, бюджети астрономічні. Всі інші реалізації або неповноцінні, або граничать з повною ізоляцією від всесвітньої мережі. Наведу приклад: понад 5 років YouTube був “заблокований” у Туреччині. Не занурюючи вас у подробиці такого рішення та деталі його реалізації, повідомлю, що увесь цей час YouTube залишався п’ятим за кількістю відвідувань веб-сайтом в цій країні.

Суспільна складова трохи складніша та для багатьох неочевидна. Блокування окремих веб-сайтів в інтернеті – це обмеження свободи слова, перший крок до імплементації тоталітарних інструментів контролю доступу до інформації. Так, заради безпеки завжди треба жертвувати якоюсь частиною свободи, але де ви проведете межу? Яку частину вашої свободи ви віддасте державі, яка неминуче буде контролювати такий інструмент? І як ви переконаєтеся в тому, що цей інструмент не буде використовуватися не за призначенням? А повірте мені – він буде використовуватися саме так: немає дурних сидіти та дивитися, як ідеальний інструмент виявлення зрадників, колабораціоністів та п’ятої колони простоює без діла. Точніше, зайнятий якимись дурницями по типу блокування російських соціальних мереж. Ми щось дуже рано забули про закони 16 січня, чи ви справді вважаєте, що рівень тоталітаризму в державі залежить від того, хто за кермом в даний момент часу?

Останні пару днів я обговорюю цю тему з прихильниками ідеї блокування окремих або усіх російських інтернет-ресурсів та зустрічаю дуже різні аргументи. Спробую пояснити хибність деяких із них.

  1. Мобільні оператори з легкістю дозволяють безкоштовний доступ до соціальних мереж та інших сервісів, тобто виявляють та не тарифікують трафік на ці мережі. Тому організувати блокування ресурсів легко.
    • Невірна аналогія. Виключення з біллінгу певних напрямків не має відношення до контролю доступу: просто не враховується певна категорія спожитих послуг для усіх абонентів, або усіх абонентів, які замовили таку послугу. Інженерно це трохи інша річ: ви не повинні контролювати, ви просто ігноруєте певну більш-менш сталу кількість пунктів призначення. У випадку контролю доступу ця кількість буде постійно змінюватися, звичайно ж в бік зростання. Кращою аналогією для такого проекту є імплементація переносу номеру на іншого мобільного оператора, яку нам за чинним законодавством повинні забезпечити.
  2. Заборона телевізійних каналів теж несе загрозу свободі слова, і нічого – заборонили ж Дождь та інші.
    • Невірна аналогія. По-перше, соціальні мережі це платформа, а ТВ – це цілком контрольований продукт, який не є носієм свободи слова, він є носієм редакційної політики певного телеканалу. Обмеження доступу до ТВ взагалі – ось краща аналогія блокуванню доступу до певних соцмереж.
  3. Блокування ресурсів, які контролюються ворогом – це адекватна міра протидії в умовах війни.
    • Якщо ворог змусить нас вдатися до таких дій, він переможе. Якщо терорист змусив вас боятися, він переміг. Скочування України в тоталітарний режим, або будь-яке наближення до цього, – в інтересах ворога. Я не прихильник конспірології, але мушу поділитися підозрою, що цілком можливо нас до цього підштовхують просто зараз.

На завершення хочу зауважити, що майже нічого з написаного вище не є моєю особистою думкою. За включенням, звичайно, мого ставлення до відвертого лайнокоду типу ВК та ОК. Просто я давно цікавлюся темою приватності та намагаюся бути в курсі дискусій на цю тему в експертному середовищі. До того ж, я знаю достатньо способів обходу контролю доступу до інтернет, щоб особисто мене ця загроза аж ніяким боком не торкалася. А ще я знаю, як це – контролювати чийсь доступ до інтернет, і повірте мені, ви не хочете довіряти це нікому в світі.

В Україні найвільніший доступ до всесвітньої мережі, ніж в будь-якій іншій країні, в якій я бував. Цьому варто радіти і це варто захищати.

Бережіться.